Проекти зміцнення фінансового стану підприємства

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

1.1. Фінансовий стан підприємства як об’єкт прогнозування

Еволюція поняття „фінансовий стан” пов’язана з розвитком фінансового аналізу. Основоположником фінансового аналізу прийнято вважати француза Жака Саварі (1622−1690) [35, с.251]. У ХІХ ст. ідеї Саварі були поглиблені Д.Чербоні (1827−1917) створив вчення про синтетичне додавання, аналітичне розкладання бухгалтерських рахунків [35, с.251−252]. У ХІХ початку ХХ ст. почало розвиватися балансоведення – один з напрямів обліку, яке за своєю суттю є аналізом фінансового стану підприємства. В основу даного напряму був покладений економічний аналіз балансу, популяризація знань про баланс. До основних західних представників зазначених течій можна віднести: П.Герстнера, І.Шера, Р.Байгеля, Е.Ремера, Брозіуса, Т.Губера та ін. Основу покладено аналізом, управлінням фінансовими ресурсами субєктів господарювання. Велику увагу приділяють безпосередньо аналізу фінансового стану підприємства, який починає виокремлюватися в окремий елемент фінансового аналізу. Даний напрям знайшов своє відображення у великій кількості наукових праць зарубіжних та вітчизняних учених. Існує значна кількість підходів до визначення поняття фінансового стану підприємства, але відсутня єдина думка щодо самої сутності фінансового стану підприємства. Г.В. Савицька визначає фінансовий стан як "економічну категорію, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність субєкту господарювання до саморозвитку" [62, с.606]. Покропивний С.Ф. розглядає не фінансовий стан підприємства, а фінансово-економічний, який "характеризується рівнем прибутковості і рентабельності капіталу, фінансовою стійкістю і динамікою структури джерел фінансування, здатністю розраховуватися за борговими зобовязаннями" [24, с.440]. А.Б. Крутик розглядає фінансовий стан підприємства як "зясування того, чи здатне підприємство відповідати по своїх зобов’язаннях, як швидко кошти, вкладені в активи, можуть перетворюватися на реальні гроші, і наскільки ефективно використовується майно" [42, с.108]. Дане визначення ототожнює поняття ліквідності з фінансовим станом підприємства, що не зовсім правомірно, оскільки ліквідність є одним з елементів, що характеризує фінансовий стан підприємства, а не визначає його. М.Т. Білуха стверджує про те, що фінансовий стан підприємства – "це його активи і пасиви, що відображають наявність і розміщення фінансових ресурсів на певну дату" [8, с.456]. Цей підхід до сутності фінансового стану виділяє його бухгалтерський аспект і не враховує взаємозвязку між капіталом і складом активів підприємства, а, найголовніше, не надає належного значення ефективності використання капіталу. І.Т. Балабанов, А.В. Калина, М.І. Конева, В.А. Ященко, В.О. Мец [30, 47] розглядають фінансовий стан підприємства як "характеристику фінансової конкурентноздатності (платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобовязань перед державою й іншими субєктами господарювання”. Недоліком цього визначення, є те, що автори недостатньо приділяють уваги ефективності використання капіталу. За визначенням фінансового стану підприємства характерний і для В.Г. Артеменка, М.В. Белендера, Т.Б. Бердникової, О.М. Бандурки та ін. [3] сутність фінансового стану підприємства розглядають як процес забезпечення, наявності, розміщення фінансових ресурсів підприємства. М.Д. Білик розглядає фінансовий стан підприємства як „реальну (фіксовану на момент часу), потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов’язань перед підприємствами й державою. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка” [7, с.122]. Перевагою даного визначення є підкреслення кількісного аспекту фінансового стану підприємства, виокремлення сутності, індикаторів, щ