Біла авіація

Біла армія, або Білий рух (також «Біла гвардія», «Біла справа» «Білогвардійці») — загальна назва політичних рухів, організацій і військових формувань, які воювали проти більшовиків в роки Громадянської війни в Росії.
Походження терміну «Біла армія» пов’язано з традиційною символікою білого кольору як кольору прихильників законності та правопорядку. Самі прихильники білого руху називали себе добровольцями або Російською армією. Назва "Біло—" також вживалася по відношенню до іноземних збройних з’єднань, які надавали підтримку білогвардійським військам, або які діяли самостійно проти радянських військ. В більшовицькій пресі і в ужитку також використовувалися терміни: «білочехи», «білофіни», «білополяки», «білоестонці». Аналогічно застосовувалася і назва «білокозаки». Примітно й те, що часто в радянській публіцистиці «білими» називали будь-яких представників контрреволюції взагалі і навіть всіх осіб, які емігрували з Радянської Росії під час Громадянської війни, хоч не всі з них самі брали в ній участь ("біла еміграція", "білоемігранти").
Основою Білого руху було офіцерство старої Російської армії, її керівництво — представники старого генералітету: Л. Г. Корнілов, М. В. Алексєєв, А. І. Денікін, О. В. Колчак, Є. К. Міллер, М. М. Юденич, П. М. Врангель та інші.
Білий рух зародився взимку 1918 р. після розгону більшовиками Всеросійських установчих зборів, які намагалися мирним шляхом вирішити питання про державний устрій Росії після Лютневої революції. Спочатку метою руху було скликання нових Установчих зборів. Проте, це гасло поступово втрачало привабливість в умовах хаосу, що охопив країну, і особливо — після розправи Колчаком в листопаді 1918 р. в Омську над багатьма членами Установчих зборів. Альтернативою стала військова диктатура під гаслом порятунку вітчизни: «За єдину і неподільну Росію». Серед Білого руху монархісти складали лише невелику частину. Велику роль відігравали різні уряди, що утворилися на місцях, різнорідні за своїм політичним складом, але єдині в ідеї неприйняття більшовизму.1
Про склад та дії білої авіації в Україні в роки громадянської війни залишилось мало відомо. Перш за все це є причиною того, що у минулі часи не заохочувалось вивчення Білого руху. Та незважаючи на це відомо, що Денікін, а пізніше Врангель активно використовували при проведенні своїх операцій авіацію.2
Актуальність теми «Біла авіація в роки громадянської війни» є очевидною. Дослідження даного періоду історії допоможуть повністю відтворити картину тих подій. Крім того ця робота допоможе учням та студентам поглибити їх знання про роки громадянської війни та білу авіацію.
Мета та завдання роботи полягають у тому, щоб дізнатись про діяння білої авіації, її склад, дослідити її значення в роки громадянської війни.
Для досягнення мети роботи я використала такі джерела:
1). История гражданской авиации СРСР/П.Г.Авдеенко и др.. Под ред.. Б.П. Бугаева. – М.: Воздушный транспорт, 1983. – 376 с.
2). Савин В.С. Авиация в Украине. Очерки истории. – Х.: Основа, 1995.- 263 с.
3). Троценко А.М. Історія цивільної авіації в Україні. – К.: Аеробізнес, 2004. – 637 с.
4). Вікіпедія(http://ua.wiripedia.org/wiki)
Праця Авдєєнка П.Г. розглядає Істрію цивільної авіації СССР, тому у ній подана невелика кількість інформації про білих та їхню авіацію. Та завдяки цьому джерелу я змогла побачити повну картину подій громадянської війни.

План:
1. Вступ……………………………………………………………........3
2. Стан авіації напередодні громадянської війни………………......6
3. Початкова авіаційна сила білих……………………………….......7
4.. Юшунська битва……………………………………………….......9
5. Поповнення у військовій авіації білих…………………………...11
6. Групові та одиничні бомбардування………………………….....13
7. Вагоме значення білої авіації при зривах планів червоних…...15
8. Останні бої білої авіації…………………………………………...17
9. Висновок…………………………………………………………....19
10. Список літератури…………………………………………….....20
11. Додаток: літаки білих.......................................................................21

1. История гражданской авиации СРСР/П.Г.Авдеенко и др.. Под ред.. Б.П. Бугаева. – М.: Воздушный транспорт, 1983. – 376 с.
2. Савин В.С. Авиация в Украине. Очерки истории. – Х.: Основа, 1995.- 263 с.
3. Троценко А.М. Історія цивільної авіації в Україні. – К.: Аеробізнес, 2004. – 637 с.
4. Вікіпедія http://ua.wiripedia.org/wiki