Курсовой проект экономика
Раздел
Экономические дисциплины
Предмет
Тип
Просмотров
316
Покупок
0
Антиплагиат
Не указан
Размещена
7 Авг 2013
в 18:02
ВУЗ
Техникум
Курс
4 курс
Стоимость
800 ₽
Файлы работы
1
Каждая работа проверяется на плагиат, на момент публикации
уникальность составляет не менее 40% по системе проверки eTXT.
курсовая готовая.doc
Описание
1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
1.1. Функції підприємства та його служби
Якщо функції особливо важливі, то вони на практиці матеріалізуються у вигляді служб. Так, служба обліку забезпечує підприємство оператив¬ною інформацією про виробничу та комерційну діяльність, необхідну для ор-ганізації управління підприємством.
На промисловому підприємстві постачання сировини та матеріалів має відповідати певним технічним вимогам, враховувати котрі комерційна служба, як правило, не може, оскільки не компетентна в цих питаннях. Тому закупівлю там інколи відносять до технічної служби. На багатьох підприємс¬твах комерційна функція здійснюється двома різними службами — комер¬ційною і службою закупівлі.
Служби на окремих виробничих підприємствах можуть суттєво різни-тися навіть у межах однієї групи. У даній роботі розглянуто приклади служб на промислових підприємствах, що здійснюють масовий та одиничний випу-ски продукції, а також на торговельних підприємствах.
Головні характерні риси промислових підприємств масового випуску продукції зводяться до двох ознак: прості методи виробництва та наявність проблем, повязаних з конкуренцією.
До головних функціональних підрозділів на дуже великому підприємс¬тві, як правило, відносять такі:
2. дирекцію управління персоналом;
3. дирекцію з технічних проблем і досліджень;
4. адміністративну дирекцію;
5. службу закупівлі та дирекцію з маркетингу (комерційна дирек¬ція).
Технічна дирекція здійснює контроль за науковими дослідженнями та підрозділами, що виготовляють продукцію, а аЛиіністративна дирекція контролює цілий ряд служб, насамперед фінансові служби та облік.
Однією з головних є комерційна дирекція. У деяких країнах вона на¬зивається дирекцією з маркетингу. Комерційній дирекції підпорядковані рі¬зні служби, зокрема служби збуту, вивчення ринку, реклами, які традиційно утворюють великі підрозділи. Але дуже великі підприємства (фірми) можуть мати й інші служби, наприклад школи бізнесу, школи підготовки та перепід¬готовки кадрів, служби обслуговування клієнтури та ін.
До складу дирекції збуту торговельної фірми може входити бюро з персоналу. Воно повязане з головною службою управління персоналом, але вирішує кадрові питання, що стосуються головним чином продавців. У звяз¬ку зі значним обсягом діяльності комерційної дирекції в її межах може бути створена також адміністративна служба.
До комерційної дирекції належать різні служби збуту, поділені за те-риторіальними принципами. На більшості підприємств, котрі здійснюють ек¬спорт, існує спеціалізована служба експорту продукції, яка може бути під-порядкована безпосередньо головній адміністративній дирекції.
На підприємствах масового випуску продукції з розвинутою комер-ційною дирекцією, на яких проблеми експорту не мають особливої специфі-ки порівняно зі збутом в інших підрозділах, служба експорту є лише відді-лом, що входить до складу комерційної дирекції.
Підприємствам масового випуску продукції властиве таке:
• обслуговування клієнтури не на всіх підприємствах виділяється у спеціа¬льну службу, а здійснюється підрозділом, що має назву "взаємовідносини з зовнішнім світом" (паблік рилейшнз);
• служба вивчення ринку та статистичних досліджень являє собою кла¬сичну службу, що є на всіх великих підприємствах, які виготовляють продукцію, призначену для кінцевого споживання;
• реклама має особливо важливе значення для продукції масового вироб-ництва. Сьогодні підприємства можуть розраховувати на широкий ринок лише за наявності ефективної реклами.
Отже, на великому підприємстві одна й та сама основна функція здій¬снюється великою кількістю служб, групування яких відбувається відповідно до специфічних цілей і завдань, що стоять перед підприємством. Особливо розвинутою буває комерційна функція, здійснювана різними службами, які мають у своєму розпорядженні численний персонал.
Торговельні підприємства також мають значні відмінності в кількості та організації служб залежно від розмірів і характеру їх комерційної діяльно¬сті. Найважливішою службою великого магазину є служба збуту.
До служб великого роздрібного магазину входять такі:
1. Комерційна служба, яку очолює представник вищої сходинки ієра¬рхії управління, оскільки ця служба є основою діяльності підприємства. Це передусім стосується тих підприємств, комерційна служба яких обєднує од-ночасно і збут, і закупівлю. У межах комерційної служби функціонують:
2. Служба закупівлі є не на всіх підприємствах. Інколи комерційна служба обєднує і закупівлю, і продаж. Дуже часто закупівля здійснюється начальниками відділів або одним із керівників підприємства, у підпо-рядкуванні якого перебуває відповідний відділ.
3. Особливо важливою є служба управління персоналом, оскільки продаж — це головний елемент діяльності торговельного підприємства. Для цього необхідно мати кваліфікований персонал, відповідну систему його ви-нагороди. Тому в усіх великих магазинах дуже серйозно ставляться до про-блем наймання персоналу, підготовки, навчання продавців, до роботи з кліє-нтами.
4. Великий магазин, як правило, має дослідні служби. До їх складу входять служби комерційних досліджень, що здійснюють аналіз внутрішньої документації підприємства та вивчення ринку як такого. Такі служби можуть бути віднесені до комерційної дирекції. Крім цього, можуть проводитися до-слідження технічного характеру, постачання та складування товарів, предме-том яких є реклама, розроблення каталогів для торгівлі поштою тощо.
• Служба реклами здійснює комерційну рекламу шляхом: виставки товарів та оформлення вітрин; публікації у рекламних журналах; різноманітні обяви; реклами на радіо і телебаченні, в Інтернеті, у кіно; реклами за до¬помогою каталогів.
6. Особливо важливими для цієї категорії підприємств с служби об¬ліку та фінансові служби, Великі магазини володіють значними обіговими коштами, якими необхідно управляти, постійно вирішуючи проблеми, повя¬зані з розміщенням цих коштів або отриманням Тх у кредит. Використання бюджетного методу керівництва приводить до підпорядкування цієї служби .
У реальній господарській практиці існують проблеми, що зустріча¬ються майже на всіх підприємствах або становлять інтерес для більшості пі¬дприємств незалежно від їхніх величин та галузевої належності. Іншими сло¬вами, організація служб на будь-якому підприємстві повязана з вирішенням таких загальних питань.
1. Служба виробництва є практично на всіх промислових підприємс¬твах і має надзвичайно важливе значення. Здійснення виробничої діяльності, як правило, потребує найбільшої площі та найбільшої кількості людей, унас¬лідок чого ця функція привертає особливу увагу безпосереднього керівника підприємства.
Із здійсненням виробничої функції повязані поточні проблеми: виро-бничі потужності, обладнання щодня мають бути забезпечені усім необхід¬ним, робітники повинні мати роботу. Тому, якщо керівники підприємства не мають здібних, кваліфікованих помічників і якщо підприємство недостатньо ефективно організоване, вони мусять самі вирішувати поточні справи, за¬мість того, щоб розвязувати перспективні проблеми.
Важливість зазначеної функції повязана також і з характером підго¬товки керівників підприємств або керівного складу.
2. Забезпечення виконання технічної функції. У господарській прак¬тиці термін "технічна функція" часто використовується як синонім функції виробництва. Однак технічна функція більш "широка", вона охоплює усі до-
даткові служби виробництва. Операції, які виконуються в межах технічної функції, передбачають використання деяких документів та їх рух, тобто від-повідну адміністративну організацію.
Необхідність організації служби підготовки виробництва обумовлю¬ється розмірами підприємства. Так, на підприємстві середніх розмірів може бути начальник виробництва, котрий має у своєму розпорядженні помічників з ремонту обладнання, розподілу робіт, промислового обліку, з організації праці, які виконують частину функцій майстрів, що керували виробництвом та мали у підпорядкуванні робітників.
3. До інших служб, що забезпечують виконання технічної функції на підприємстві, належать служби дослідження, ремонтні та технічного конт- ролю.Служба досліджень виконує роботу, повязану з технічним розвитком підприємства. Вона, як правило, не входить до компетенції директора з ви-робництва або технічного директора. Її не слід сплутувати зі службами, що розробляють наукові методи організації діяльності.
Служба ремонту обладнання, як правило, підпорядкована технічному директору і відокремлена від виробництва. Але на невеликому підприємстві, де немає технічного директора, операції з ремонту обладнання підпорядко¬вані начальнику виробництва.
Служба технічного контролю є завершальною стадією виробництва і забезпечує дотримання встановлених стандартів якості. Вважається, що тех-нічний контроль має бути відокремлений від виробництва.
4. Збут і комерційна служба. Служба збуту виділяється в окрему службу з відповідальним керівником навіть на невеликих підприємствах. Збут, по суті, обслуговує решту видів діяльності. Спостерігається тенденція до значного розширення комерційної служби на великих підприємствах. При цьому, якщо управління комерційною діяльністю має важливе значення, то
керівник цієї служби не може один приймати рішення, які визначають усю діяльність підприємства. Це — прерогатива вищого керівництва.
Комерційна служба, як і технічна, одночасно обєднує оперативні служби з дослідними або дорадчими службами. Різні види організації комер¬ційної діяльності обумовлюють розмаїття підрозділів комерційної служби, а також їхніх підслужб.
5. Служба фінансів і обліку. До обовязків цієї служби насамперед входить забезпечення підприємства грошовими коштами. Тобто фінансова служба мас здійснювати контроль за рухом грошових коштів і капітальних вкладень, а також контролювати взаємовідносини з банками і з власниками акцій та облігацій. У звязку з тим, що ефективне функціонування фінансової служби значною мірою залежить від організації ведення обліку, головна бух-галтерія та її підрозділи часто підпорядковуються директору фінансової слу-жби.
6. Служба управління персоналом. Якщо підприємство велике, то наймання персоналу й управління ним неможливо здійснювати самому кері-вникові підприємства лише з допомогою секретаря. Тому створюється спеці-альна служба управління персоналом.
Представники цієї служби мусять мати ґрунтовні знання з трудового законодавства, правил укладання колективних договорів, місцевих традицій. Керівник служби та його помічники підтримують звязки з керівниками під-розділів підприємства, із зовнішніми організаціями та населенням.
Виконуючи безпосередньо функції управління робочою силою, служ¬ба здійснює набір працівників, підготовку та підвищення кваліфікації персо¬налу як у межах підприємства, так і використовуючи відповідні зовнішні ор¬ганізації. До її компетенції входять також питання мотивації, стимулювання праці тощо. Керівник служби управління персоналом може бути консультан¬том свого лінійного начальника. Так, під час наймання персоналу він підби¬рає кандидатів згідно з вимогами конкретної посади та надає своєму ліній¬ному начальникові інформацію для вирішення питання про їх наймання. Він не приймає рішень щодо звільнення, а лише організовує розроблення відпо¬відної програми і дає поради в процесі її реалізації керівнику підприємства.
1.1. Функції підприємства та його служби
Якщо функції особливо важливі, то вони на практиці матеріалізуються у вигляді служб. Так, служба обліку забезпечує підприємство оператив¬ною інформацією про виробничу та комерційну діяльність, необхідну для ор-ганізації управління підприємством.
На промисловому підприємстві постачання сировини та матеріалів має відповідати певним технічним вимогам, враховувати котрі комерційна служба, як правило, не може, оскільки не компетентна в цих питаннях. Тому закупівлю там інколи відносять до технічної служби. На багатьох підприємс¬твах комерційна функція здійснюється двома різними службами — комер¬ційною і службою закупівлі.
Служби на окремих виробничих підприємствах можуть суттєво різни-тися навіть у межах однієї групи. У даній роботі розглянуто приклади служб на промислових підприємствах, що здійснюють масовий та одиничний випу-ски продукції, а також на торговельних підприємствах.
Головні характерні риси промислових підприємств масового випуску продукції зводяться до двох ознак: прості методи виробництва та наявність проблем, повязаних з конкуренцією.
До головних функціональних підрозділів на дуже великому підприємс¬тві, як правило, відносять такі:
2. дирекцію управління персоналом;
3. дирекцію з технічних проблем і досліджень;
4. адміністративну дирекцію;
5. службу закупівлі та дирекцію з маркетингу (комерційна дирек¬ція).
Технічна дирекція здійснює контроль за науковими дослідженнями та підрозділами, що виготовляють продукцію, а аЛиіністративна дирекція контролює цілий ряд служб, насамперед фінансові служби та облік.
Однією з головних є комерційна дирекція. У деяких країнах вона на¬зивається дирекцією з маркетингу. Комерційній дирекції підпорядковані рі¬зні служби, зокрема служби збуту, вивчення ринку, реклами, які традиційно утворюють великі підрозділи. Але дуже великі підприємства (фірми) можуть мати й інші служби, наприклад школи бізнесу, школи підготовки та перепід¬готовки кадрів, служби обслуговування клієнтури та ін.
До складу дирекції збуту торговельної фірми може входити бюро з персоналу. Воно повязане з головною службою управління персоналом, але вирішує кадрові питання, що стосуються головним чином продавців. У звяз¬ку зі значним обсягом діяльності комерційної дирекції в її межах може бути створена також адміністративна служба.
До комерційної дирекції належать різні служби збуту, поділені за те-риторіальними принципами. На більшості підприємств, котрі здійснюють ек¬спорт, існує спеціалізована служба експорту продукції, яка може бути під-порядкована безпосередньо головній адміністративній дирекції.
На підприємствах масового випуску продукції з розвинутою комер-ційною дирекцією, на яких проблеми експорту не мають особливої специфі-ки порівняно зі збутом в інших підрозділах, служба експорту є лише відді-лом, що входить до складу комерційної дирекції.
Підприємствам масового випуску продукції властиве таке:
• обслуговування клієнтури не на всіх підприємствах виділяється у спеціа¬льну службу, а здійснюється підрозділом, що має назву "взаємовідносини з зовнішнім світом" (паблік рилейшнз);
• служба вивчення ринку та статистичних досліджень являє собою кла¬сичну службу, що є на всіх великих підприємствах, які виготовляють продукцію, призначену для кінцевого споживання;
• реклама має особливо важливе значення для продукції масового вироб-ництва. Сьогодні підприємства можуть розраховувати на широкий ринок лише за наявності ефективної реклами.
Отже, на великому підприємстві одна й та сама основна функція здій¬снюється великою кількістю служб, групування яких відбувається відповідно до специфічних цілей і завдань, що стоять перед підприємством. Особливо розвинутою буває комерційна функція, здійснювана різними службами, які мають у своєму розпорядженні численний персонал.
Торговельні підприємства також мають значні відмінності в кількості та організації служб залежно від розмірів і характеру їх комерційної діяльно¬сті. Найважливішою службою великого магазину є служба збуту.
До служб великого роздрібного магазину входять такі:
1. Комерційна служба, яку очолює представник вищої сходинки ієра¬рхії управління, оскільки ця служба є основою діяльності підприємства. Це передусім стосується тих підприємств, комерційна служба яких обєднує од-ночасно і збут, і закупівлю. У межах комерційної служби функціонують:
2. Служба закупівлі є не на всіх підприємствах. Інколи комерційна служба обєднує і закупівлю, і продаж. Дуже часто закупівля здійснюється начальниками відділів або одним із керівників підприємства, у підпо-рядкуванні якого перебуває відповідний відділ.
3. Особливо важливою є служба управління персоналом, оскільки продаж — це головний елемент діяльності торговельного підприємства. Для цього необхідно мати кваліфікований персонал, відповідну систему його ви-нагороди. Тому в усіх великих магазинах дуже серйозно ставляться до про-блем наймання персоналу, підготовки, навчання продавців, до роботи з кліє-нтами.
4. Великий магазин, як правило, має дослідні служби. До їх складу входять служби комерційних досліджень, що здійснюють аналіз внутрішньої документації підприємства та вивчення ринку як такого. Такі служби можуть бути віднесені до комерційної дирекції. Крім цього, можуть проводитися до-слідження технічного характеру, постачання та складування товарів, предме-том яких є реклама, розроблення каталогів для торгівлі поштою тощо.
• Служба реклами здійснює комерційну рекламу шляхом: виставки товарів та оформлення вітрин; публікації у рекламних журналах; різноманітні обяви; реклами на радіо і телебаченні, в Інтернеті, у кіно; реклами за до¬помогою каталогів.
6. Особливо важливими для цієї категорії підприємств с служби об¬ліку та фінансові служби, Великі магазини володіють значними обіговими коштами, якими необхідно управляти, постійно вирішуючи проблеми, повя¬зані з розміщенням цих коштів або отриманням Тх у кредит. Використання бюджетного методу керівництва приводить до підпорядкування цієї служби .
У реальній господарській практиці існують проблеми, що зустріча¬ються майже на всіх підприємствах або становлять інтерес для більшості пі¬дприємств незалежно від їхніх величин та галузевої належності. Іншими сло¬вами, організація служб на будь-якому підприємстві повязана з вирішенням таких загальних питань.
1. Служба виробництва є практично на всіх промислових підприємс¬твах і має надзвичайно важливе значення. Здійснення виробничої діяльності, як правило, потребує найбільшої площі та найбільшої кількості людей, унас¬лідок чого ця функція привертає особливу увагу безпосереднього керівника підприємства.
Із здійсненням виробничої функції повязані поточні проблеми: виро-бничі потужності, обладнання щодня мають бути забезпечені усім необхід¬ним, робітники повинні мати роботу. Тому, якщо керівники підприємства не мають здібних, кваліфікованих помічників і якщо підприємство недостатньо ефективно організоване, вони мусять самі вирішувати поточні справи, за¬мість того, щоб розвязувати перспективні проблеми.
Важливість зазначеної функції повязана також і з характером підго¬товки керівників підприємств або керівного складу.
2. Забезпечення виконання технічної функції. У господарській прак¬тиці термін "технічна функція" часто використовується як синонім функції виробництва. Однак технічна функція більш "широка", вона охоплює усі до-
даткові служби виробництва. Операції, які виконуються в межах технічної функції, передбачають використання деяких документів та їх рух, тобто від-повідну адміністративну організацію.
Необхідність організації служби підготовки виробництва обумовлю¬ється розмірами підприємства. Так, на підприємстві середніх розмірів може бути начальник виробництва, котрий має у своєму розпорядженні помічників з ремонту обладнання, розподілу робіт, промислового обліку, з організації праці, які виконують частину функцій майстрів, що керували виробництвом та мали у підпорядкуванні робітників.
3. До інших служб, що забезпечують виконання технічної функції на підприємстві, належать служби дослідження, ремонтні та технічного конт- ролю.Служба досліджень виконує роботу, повязану з технічним розвитком підприємства. Вона, як правило, не входить до компетенції директора з ви-робництва або технічного директора. Її не слід сплутувати зі службами, що розробляють наукові методи організації діяльності.
Служба ремонту обладнання, як правило, підпорядкована технічному директору і відокремлена від виробництва. Але на невеликому підприємстві, де немає технічного директора, операції з ремонту обладнання підпорядко¬вані начальнику виробництва.
Служба технічного контролю є завершальною стадією виробництва і забезпечує дотримання встановлених стандартів якості. Вважається, що тех-нічний контроль має бути відокремлений від виробництва.
4. Збут і комерційна служба. Служба збуту виділяється в окрему службу з відповідальним керівником навіть на невеликих підприємствах. Збут, по суті, обслуговує решту видів діяльності. Спостерігається тенденція до значного розширення комерційної служби на великих підприємствах. При цьому, якщо управління комерційною діяльністю має важливе значення, то
керівник цієї служби не може один приймати рішення, які визначають усю діяльність підприємства. Це — прерогатива вищого керівництва.
Комерційна служба, як і технічна, одночасно обєднує оперативні служби з дослідними або дорадчими службами. Різні види організації комер¬ційної діяльності обумовлюють розмаїття підрозділів комерційної служби, а також їхніх підслужб.
5. Служба фінансів і обліку. До обовязків цієї служби насамперед входить забезпечення підприємства грошовими коштами. Тобто фінансова служба мас здійснювати контроль за рухом грошових коштів і капітальних вкладень, а також контролювати взаємовідносини з банками і з власниками акцій та облігацій. У звязку з тим, що ефективне функціонування фінансової служби значною мірою залежить від організації ведення обліку, головна бух-галтерія та її підрозділи часто підпорядковуються директору фінансової слу-жби.
6. Служба управління персоналом. Якщо підприємство велике, то наймання персоналу й управління ним неможливо здійснювати самому кері-вникові підприємства лише з допомогою секретаря. Тому створюється спеці-альна служба управління персоналом.
Представники цієї служби мусять мати ґрунтовні знання з трудового законодавства, правил укладання колективних договорів, місцевих традицій. Керівник служби та його помічники підтримують звязки з керівниками під-розділів підприємства, із зовнішніми організаціями та населенням.
Виконуючи безпосередньо функції управління робочою силою, служ¬ба здійснює набір працівників, підготовку та підвищення кваліфікації персо¬налу як у межах підприємства, так і використовуючи відповідні зовнішні ор¬ганізації. До її компетенції входять також питання мотивації, стимулювання праці тощо. Керівник служби управління персоналом може бути консультан¬том свого лінійного начальника. Так, під час наймання персоналу він підби¬рає кандидатів згідно з вимогами конкретної посади та надає своєму ліній¬ному начальникові інформацію для вирішення питання про їх наймання. Він не приймає рішень щодо звільнення, а лише організовує розроблення відпо¬відної програми і дає поради в процесі її реалізації керівнику підприємства.
Оглавление
ЗМІСТ.
ВСТУП
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Функції підприємства та його служби
Методи управління діяльністю підприємства
Організаційні структури управління підприємством
РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
Розрахунок трудомісткості розробки програмного виробу по стадіях
Розрахунок трудомісткості стадії алгоритмізації й програмуванн.
Витрати праці на вивчення завдання й розробку алгоритмів складуть:
Розрахунок трудомісткості інших стадій
Розрахунок трудомісткості розробки в цілому
Побудова календарного плану графіка
Визначення витрат на матеріали
Строк окупності капітальних витрат
Розрахунок економічного ефекту
ВИСНОВОК
Список використаних джерел
ВСТУП
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Функції підприємства та його служби
Методи управління діяльністю підприємства
Організаційні структури управління підприємством
РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
Розрахунок трудомісткості розробки програмного виробу по стадіях
Розрахунок трудомісткості стадії алгоритмізації й програмуванн.
Витрати праці на вивчення завдання й розробку алгоритмів складуть:
Розрахунок трудомісткості інших стадій
Розрахунок трудомісткості розробки в цілому
Побудова календарного плану графіка
Визначення витрат на матеріали
Строк окупності капітальних витрат
Розрахунок економічного ефекту
ВИСНОВОК
Список використаних джерел
Список литературы
Список використаних джерел
1. Волков О.И., Скляренко B.K. Экономика предприятия: Курс лекций. — М., 2003.
2. Грузинов В.П. Экономика предприятия (предпринимательская): Учебник.
- М.. 2002.
3. Економіка виробничого підприємства: Навч. посіб. / За ред. И.М. Петро-вича. — 2-ге вид., пер. та доп. — К., 2002.
4. Закон України "Про підприємництво"// Відомості Верховної Ради Украї¬ни. — 1991. — № 20.
5. Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 24.
6. Петрович И.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва. Навчальний по-сібник, Львів: «Магнолія Плюс», 2004 р., 400 с.
7. РадомскийС. И. ц^. Организация и оплата труда на предприятиях в условиях перехода к рыночной экономики. — Луганск, 2004.
8. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб.
— К., 2004.
9. Сизоненко В.О. Сучасне підприємництво. Довідник — К.: Знання-Прес, 2007 р.-440с.
10. Стаут С. Управленческий тренинг. — Спб., 2002.
11 .Тарасевич В.М. Ценовая политика предприятия. — 2-изд. — Спб., 2003. 12.Тарасюк Л.М., Шваб Л.Г., Планування діяльності підприємства, К.: Ка-равела, 2004 р.
ХЪ.Тарасюк Т.М. Планування комерційної діяльності. — К., 2005.
14. Україна у вимірі економічних знань. В.М. Гейць - К.: Основа, 2006 р. 592 с.
15. Шегда A.B. Економіка підприємства: Навчальний посібник, К.: Знання, 2005 р., 431 с.
16.Экономика фирмы: Учебник / Под ред. проф. В.Я. Гонфикел- лер, проф. В.А. Швандара. — М., 2003.
Ресурси мережі Internet
1. ЛигаБиэнесИнформ // www.liga.net
2. Научная электронная библиотека eLibrary.Ru // eLibrary.Ru
3. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського // www.nbuv.gov.ua
4. Нормативные акты Украины // www.nau.kiev.ua
Сервер Верховной Рады Украины // www.rada.gov.ua
1. Волков О.И., Скляренко B.K. Экономика предприятия: Курс лекций. — М., 2003.
2. Грузинов В.П. Экономика предприятия (предпринимательская): Учебник.
- М.. 2002.
3. Економіка виробничого підприємства: Навч. посіб. / За ред. И.М. Петро-вича. — 2-ге вид., пер. та доп. — К., 2002.
4. Закон України "Про підприємництво"// Відомості Верховної Ради Украї¬ни. — 1991. — № 20.
5. Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 24.
6. Петрович И.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва. Навчальний по-сібник, Львів: «Магнолія Плюс», 2004 р., 400 с.
7. РадомскийС. И. ц^. Организация и оплата труда на предприятиях в условиях перехода к рыночной экономики. — Луганск, 2004.
8. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб.
— К., 2004.
9. Сизоненко В.О. Сучасне підприємництво. Довідник — К.: Знання-Прес, 2007 р.-440с.
10. Стаут С. Управленческий тренинг. — Спб., 2002.
11 .Тарасевич В.М. Ценовая политика предприятия. — 2-изд. — Спб., 2003. 12.Тарасюк Л.М., Шваб Л.Г., Планування діяльності підприємства, К.: Ка-равела, 2004 р.
ХЪ.Тарасюк Т.М. Планування комерційної діяльності. — К., 2005.
14. Україна у вимірі економічних знань. В.М. Гейць - К.: Основа, 2006 р. 592 с.
15. Шегда A.B. Економіка підприємства: Навчальний посібник, К.: Знання, 2005 р., 431 с.
16.Экономика фирмы: Учебник / Под ред. проф. В.Я. Гонфикел- лер, проф. В.А. Швандара. — М., 2003.
Ресурси мережі Internet
1. ЛигаБиэнесИнформ // www.liga.net
2. Научная электронная библиотека eLibrary.Ru // eLibrary.Ru
3. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського // www.nbuv.gov.ua
4. Нормативные акты Украины // www.nau.kiev.ua
Сервер Верховной Рады Украины // www.rada.gov.ua
Вам подходит эта работа?
Похожие работы
Предыдущая работа