При розірванні шлюбу, подружжя Кулик склало у письмовій формі правочин

При розірванні шлюбу, подружжя Кулик склало у письмовій формі правочин, згідно з яким чоловік зобов’язався відмовитись від свого наміру влаштуватись на роботу на завод, де працювала його дружина, а також передати свою частку в праві власності на трикімнатну квартиру, що займає їх сім’я, синові і не вимагати розділення або обміну квартири. Жінка взяла на себе зобов’язання не одружуватися до досягнення їх 14-річним сином віку 18 років та утримувати дитину самостійно, без стягнення аліментів з батька
Через рік Кулик дізнався, що його колишня дружина вступила у новий шлюб і тим самим порушила укладений при розлученні правочин. У зв’язку з цим він звернувся до суду з позовом про розділення житлової площі. Жінка, заперечувала проти позову, посилалася на те, що її обіцянка не має юридичної сили. Щодо зобов’язань її колишнього чоловіка не претендувати після розлучення на житлову площу, то це треба розглядати як добровільну відмову від права, яка має юридичну силу, тим більше, що Кулик постійно мешкає та зареєстрований у своїх батьків. У зв’язку з цим позов Куликова про розділ житлової площі, на її думку, задоволенню не підлягає.
Який зміст правоздатності громадян? Чи відповідає правочин, який укладено подружжям, положенням ЦК про правоздатність? Вирішіть справу.